Вітер перемін. Особистий досвід

Фото: pixabay.com

Ана Котишева, 9.09.2018

Переклад українською: Юлія Олійник

Вітер перемін

Усім відомо, що найважчі уроки ми проходимо у стосунках. Навіть якщо вони про вміння приймати піклування та радіти без причини. Кілька місяців тому нагорі вирішили, що я чудово справляюся з реалізацією як цілитель, і у моєму житті з’явився чоловік. “Для виходу на новий рівень”, — подумала я тоді. “Для казкового життя”, — відповіло Світобуття. Чи то я не почула, чи то не повірила, але приготувалася до того, що проходила раніше: ламати себе у незручних для іншого місцях, втрачати кордони, робити все самій, нести відповідальність за обох. Старі програми стосунків виявилися недоречними, про що він мені сам і сказав. Я не була готова до того, що він краще мене розумітиме, що мені потрібно. Що буде вирішувати проблеми, а не створювати їх, і відкривати можливості, про які я тільки мріяла. Що додасть впевненості і стане моєю сильною стороною. Тепер я щодня дякую Богові за цього чоловіка.

З безмежної сутності з великою силою і глобальними задачами, я перетворилася на дівчину, якій подобається готувати, година лежати в обіймах та відчувати себе коханою. Від цієї, здавалося, простоти зашкалювало прибори — его чинило опір. Багато років я працювала над собою, щоб стати більшою, розвернутися до розмірів духа, а за місяць пройшла зворотній процес до людської особистості, розширюючись вже через неї, на двох. Це не була любов з першого погляду, не з мого боку. Обійшлося без пристрастей, що зривають дах, і шаленої закоханості, інакше б я запідозрила кармічний зв’язок або зачіпки на рівні нижчих чакр. Входження у стосунки, від першої зустрічі, розтягнувся на півроку. Ми, самі того не розуміючи, увесь цей час готувалися до того, щоб бути разом.

У кінці червня ми зустрілися, щоб поїхати на фестиваль, і з того часу вже не розлучалися. Дві людини, котрі пройшли особистий шлях і відкрилися для більшого. Ми прийняли один одного такими, якими є, без прикрас, без ілюзій, без бажання змінити, але з вірою та любов’ю. Поряд з ними я відчуваю нас — не його та себе, а дещо більше, що виражає себе через двох людей. У цьому немає жодного протистояння, бажання відстоювати кордони, доказувати свою позицію. Коли потрібно, ми перетікаємо увагою в іншого, допомагаючи розкриватися. Дбайливо, з цікавості та прийняття, досліджуємо наші можливості та дари. Звичайно, так склалося не одразу — це були довгі два місяці.

При утворенні спільного поля, наповненого любов’ю та світлом, не обійшлося без притирання та подолання обмежень, але то були прості уроки. Ось тільки ми непрості, і обидва сприймаємо тонкий план та діємо на ньому, як у фізичній реальності. Там участь у воєнному конфлікті або телепатичний обмін знаннями, як тут до магазина піти. Тому реальні складнощі починалися, коли нас намагалися розлучити представники цивілізацій, яким такий союз був невигідний або лякав. Впливаючи через інших людей, вони втручалися у нашу свідомість, чіпляли за особистісні недопрацювання. Після таких епізодів ми виясняли стосунки так, що летіли блискавки. Глибокі почуття не дозволяли нам обрушувати особисту силу один на одного, сприяли швидким трансформаціям і зміцненню стосунків.

Ми впевнені один в одному і з усім справимося, до того ж ми не одні у цьому. Світлі сили зацікавлені у нашому Союзі. За ті півроку, коли ми шукали дорогу один до одного, вони підтримували, на давали звернути убік і здійснили колосальну роботу на плані розгортання подій. Тепер співпрацюють з нами свідомо, адже наші душі у такому контакті, що з самого початку присутня синхронія, а у потоці ми можемо обходитися без слів. Він зчитує мої імпульси до дії, а я — його бажання, і реалізуємо їх як свої. Робимо тільки те, що потрібно, враховуючи спільні та особисті інтереси, нічого зайвого. Моя довіра до нього навіть більша, ніж до себе, оскільки як людина він вже реалізувався, а я тільки вчуся. Ще він взяв на себе функцію мого захисту. Якось він до 4 ранку підтримував багаття у лісі і, спостерігаючи боротьбу місцевих сил, оберігав мій сон.

Разом на тонкому плані ми робимо те, на що поодинці не здатні. Зокрема, це стосується роботи з простором — як цілителі ми сильні самі по собі. Першого ж тижня спільного шляху ми звільнили Кремль і центр міста від “контролерів”. Моя увага на цьому питанні була зосереджена понад три роки, підходи за цей час випробувані різні. Варто було тільки об’єднати наші сили та бачення, як все стало можливим. Тепер у центрі Москви навіть дихається легше. На цьому мій обов’язок перед нею виконано. Ми не тримаємося за матеріальне, у цьому немає щастя, а нічого іншого Москва не може нам запропонувати, тому неохоче, але відпускає. Наша сила зростає з кожним днем і поточних умов для її проявлення недостатньо. Тому ми вирішили рухатися далі і за місяць відлітаємо без зворотного квитка на власних крилах.

Радості вашим серцям і хай прибуде з вами Свідомість!

Авторське право на текст перекладу українською: © Точка Світла, www.iEzo.me, 2014-2018

Об авторе: iEzo

21 століття - це Новий Час для пізнання людиною себе та світу на шляху до Нової Землі. Пригадай себе та слідуй за собою з web-порталом Точка Світла - iEzo.me. Він допомагає дуже легко осягати езотеричні знання, розуміти їх сенси та застосовувати практично.